Славослов рідновіра

Слава Птиці Віщій-Славі

Матір-Слава
Б'є крилами
Обабоки свої,
Немов вогнями сіяючи
Святістю для нас.
А всяке перо іншої краски:
Червоне, синє,
Блакитне, жовте,
Срібне, золоте і біле.
Бо вона світлом сяє,
Яко Сонце зо Славою,
А довкола йде Розсоняшнене
Розсвітлення, –
Вона ж бо світає
Сімома красками,
Так що подив
Між Богами нашими повстав, –
А Перунь,
Побачивши її,
Гремить у ясній Сварозі!
(Велес Книга)

Слава Матері-Славі

Ми молимося Богам
Про поміч у наших боєвих
Трудах і змаганнях.
Бо оце Всематір б'є крилами
Про боєві подвиги
І СЛАВУ воїнам,
Які випили Води Живої
Від Перунця у січі жорстокій, –
А ця Птаха прилетіла до нас
І дає нам Ріг,
Повний Життя Вічного
Гридневі нашому,
Що станув проти мечів ворожих
І сиву голову утратив.
Так немає смерти для нас, –
Тільки Життя Вічне!
(Велес Книга)

Слава Світовиду

Богові Світовидові
Ми СЛАВУ прорекли,
Бо цей Бог став
Богом Правія і Навія.
І йому співаємо пісні,
Яко єсть Він Святий.
І через нього ми
Побачили Світ Видимий
І буття Яви.
І він буде
Нас у Навії берегти.
А тому ХВАЛУ співаємо
І, співаючи,
Маємо танцювати,
І викликуємо Бога нашого:
Бо це Він Землю,
Сонце наше
І Звізди держить
І Світ міцнішим творить.
(Велес Книга)

Слава Світовиду

Творіть Світовиду
Славу всяку!
Цей бо очищує Серце наше.
І ми відрікаємося
Од злого,
А спрямовуємо себе
До Доброго.
Бо це є тайна велика:
Яко Сварог є
Перуном і Світовидом,
А ті два
Перебувають у Сварозі.
(Велес Книга)

Слава Перуну

Слава Богу
Перуну огнекудрому,
Який стріли кидає
На ворогів наших,
І вірно вперед веде
По стежці.
Тому що єсть той
Воїнам суд і честь,
І яко златорун -
Милостив,
Всеправеден єсть!
(Велес Книга)

Слава Перуну

(слава-оберіг для захисту душі)
Стану перед Дубом, Перуна покличу:
Прийди-прийди, Перуне, прийди-прийди, грізний,
З силами Перуновими, блискавками ясними,
Землю освяти громами рясними,
З Алатир-каменя вогню викреши,
Вогню викреши – світло запали.
Іду я, Світлом Перуновим захищений(а),
Горить Ведогонь у душі моїй.
Сили ворожі мене оминають,
Дажбожого онука(у) не чіпають,
Бо сила зі мною Божеська -
Перуничі – витязі громи могутні;
Вони воріженьків відганяють,
Блискавками спопеляють.
Слава Богам Рідним і Предкам Світлим!

Слава Велесу

Вночі Велес іде по Сварозі,
По молоці небесному,
Іде до свого чертогу.
А на Зорі звертається до воріт.
Там ми ждемо Його,
Щоб зачати співи
І славити Велеса
Від віку й до віку.
І славимо його храмину,
Яка блистить
Многими вогнями,
І стається уся
Жертовницею чистою.
Це Велес навчив
Праотців наших
Орати землю,
Засівати цілини
І жати снопи колосисті
На струджених полях,
І ставити Снопа
При вогнищі у хаті,
І почитати Його,
Як Отця Божого
(Велес Книга)

Слава Військова

Станьте, як леви, один за одного,
І тримайтесь князів своїх.
І Перун буде коло вас,
І перемоги дасть вам.
СЛАВА Богам нашим!
До кінця віку землі тієї,
І до благ усяких Русі -
Отцівської землі нашої!
І так буде,
Бо ті слова маємо від Богів!
(Велес Книга)

Слава Богам за Воду Живу

Згадаймо про те,
Як наші Отцове Сьогодні у Сварозі Синім Дивляться на нас,
І краще усміхнутися до них,
Бо ми з Отцями нашими Не єдині,
Але уповаємо На поміч Перунову.
А то ми бачили, Як скаче у Сварозі Вісник на коні білому.
А він здвигнув меча до Небес
І розторгнув облаки і громи,
І потекла Жива Вода на нас.
А ми пиймо її, Бо вона пливе до нас Всякою життєдайністю
Пиймо її, як здійснення Божественного Життя На Землі!
(Велес Книга)

Слава при пожертві Богам

Це є жертва наша -
Мед-Сура -
На дев'ятисилі
І шавлії удіяна
І на Сурі, Сонці ставлена
Три дні.
Після них
Крізь вовну ціджена
І тая буде нашою жертвою
Богам у Прав'ї,
Яко Вони – Богове
Є вашими Праотцями:
Бо ж се ми походимо
Від Дажбога,
І стали славними Від Славлення Богів наших!
(Велес Книга)

Слава загинувшим за Рід

А тому, що впав у полі,
Перуниця дає
Води Живої напитися,
А напившися її,
Він їде до Сварозі
На білому коні,
І там стрічає його
Перунько
І веде до блаженних
Своїх чертогів.
І там пребуде він час,
І отримає нове тіло.
І так має жити
І радуватися сьогодні
І до вічних віків,
Творячи за нас молитви.
(Велес Книга)

Слава усім Богам!

Роде Всевишній, ти Отець наш і Мати,
Що Богами Рідними на світ проявився.
Славимо тебе в усіх ликах твоїх Праведних,
Що приходять до нас, Вірі і Веді навчаючи.
Ми святістю твоєю освячуємося,
Світлом Вогню твого збагачуємося,
Душі свої очищуємо, вірно до Прави ідучи
Шляхом слави, шляхом істини і правди!
Любов'ю твоєю огорнуті, силою твоєю захищені
У єдності в родах своїх перебуваємо,
Рід земний по слову твоєму і подобію творячи.
Слава Роду Всевишньому і всім Богам у ньому сущим!

Слава Богам

Проголосимо СЛАВУ Богам,
Які є Отці наші,
А ми є їхні Сини.
І будемо достойні
У чистоті нашого тіла
І нашої Душі,
Яка ніколи не вмирає.
(Велес Книга)

Слава Богам на благополуччя родини

Звернення до Богів за здоров'я дітей
Свароже, Батьку наш,
Очисти Вогнем ясним тіла і душі дітей моїх.
Нехай у Вогні святому згорять усі хвороби,
і чорнотою зіллються до земного вогню,
і перетворяться там у силу чисту.
Прошу Тебе, Дажбоже-Батьку, наповнити Сонцем цілющим
і Силою Трисвітлою сутності дітей моїх.
Нехай розум їх буде світлим і чистим, як сонячне проміння Твоє.
Як виростає трава весною під ніжним теплом Твоїм,
так і нехай дітки мої ростуть здорові і сильні, зігріваючись у долонях Дажбожих.
Ладо-Матінко, Ти є матір'ю Богів наших, піклуєшся про них,
люблячи та зберігаючи їх у Роді Великому.
Візьми під опіку і моїх дітей, сповни їх душі любов'ю та відданістю,
теплотою материнською зігрій, коли будуть далеко від мене.
Як Матір Велику усім земним Родом славимо Тебе
і просимо берегти дітей наших, бо є вони кровинкою Твоєю,
Земним Родом Небесного Роду.
Слава Рідним Богам!

Слава Богам на здоров'я батьків

Шану Батькам складаємо
І, славлячи Богів, звертаємося до Них,
щоб берегли старість Батьків наших.
Бо привели вони нас у світ Явний, навчили життю лад давати,
Богів Рідних славити, Землю святу шанувати та берегти її від роду чужого, ока лихого.
Звертаємось до Рода нашого, Батька Богів Слов'янських:
візьми під опіку Свою Батьків наших.
Нехай старість спокійно доживають, яку Мати Доля наткала, і легко до Богів відходять.
А кому є потреба, нехай на Землю повертаються
і щасливо знову шлях намічений долають.

Слава Богам за чоловіка

Батьку Роде! Ти є Батьком Всесвіту,
Батьком Роду Небесного та Роду Земного.
Славлю Тебе і прошу дати чоловікові моєму здоров'я міцного,
як скеля предвічна, чистого і світлого розуму, як джерело гірське Карпатське,
сили дужої, вдачі мужньої, щоби твердо у житті на ногах стояв,
сім'ю нашу беріг, дітей своїх любив, мене шанував, Богів славив.
Слава Рідним Богам!

Слава Богам за дружину

Матінко Ладо, Славимо Твою любов Всеосяжну.
Твориш Ти лад у Всесвіті, у Родинах Небесних та Земних,
наповнюєш жінок наших добротою та материнством.
Прошу Тебе, дай моїй дружині здоров'я міцного,
життя довгого, вдачі ніжної, серця доброго.
Аби сім'ю нашу любов'ю наповнювала,
дітей гарно доглядала, мене віддано любила,
моїх матір і батька шанувала, господарство наше доглядала.
Нехай у душі її лише злагода панує,
а слова із вуст тільки піснею ллються
і в очах чарівних вічне кохання панує.
Слава Рідним Богам!

Подаю нижче запис пра-прадавньою мовою:

तत् सवितोवीढ्र्वरेण्यं।
भर्गो देवस्य धीमहि।
धियो यो नः प्रचोदयात्
Вільний, козацький, переклад дає приблизно таке:

"Честь! У Наві, Яві, Праві:
Ми ("я" в множині(!); розширює свої межі до ототожнення з усім нашим Родом, усіх його Часів і всіх його славних - візьмемо лише це - проявів)
зливаємося з божественним Світлом Світовида,
хай осяє (поверне) Він наш Розум!"

Славень Велесу

Богу таємничих Знань, Учителю волхвів цей славень...

Тому, хто крізь оману Душі, як крізь сон, бачить Всесвіт існуючим у Собі як ніби він не був проявленим – як побачене місто в дзеркалі; Тому, хто бачить, коли прокинувся, Сварога у Собі, Єдиного, без другого; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Тому, хто, подібно до чарівника або навіть подібно до могутнього Поєднаного, проявляє через Свою власну волю цей усесвіт, нерозрізненний на початку, як рослина в насінині, але потім – багатобарвний в усіх його різноманітностях у поєднанні з простором і часом, створений Оманою, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Йому в Світосяйному Вигляді поверненому до півдня, чиє світло, Яке є самим Буттям, сяє далі, вимальовуючи предмети, які майже не існують, Йому, втіленому в Учителеві, який навчає учнів Мудрості Вед: "Ти є Те", – Тому, хто чітко осягаючи Себе тут, більше не буде повертатися до океану перевтілень, Йому, Велесу, цей уклін!

Весь цей світ сяє Ним одним, полискуючи у свідомості: "Я знаю", – всупереч Йому одному, чия свідомість, світиться, як світло потужної лампи всередині горщика з багатьма отворами, пробирається назовні через органи почуттів такі як око тощо; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Ті, хто стверджує, що Я – тіло чи життєві сили, чи органи чуття, чи мінливий Розум, чи Порожнеча – вони воістину на одному рівні з жінками і дітьми, зі сліпими і божевільними: вони в цілковитій омані. Для того, хто руйнує могутню хибу, створену грою сили Омани, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Душі, яка входить у глибокий сон (без сновидінь), відкликавши органи відчуттів, стає Єдиним Буттям, оповитим Оманою, подібно до сонця або місяця на час затемнення, і чиє тодішнє існування розпізнається при пробудженні свідомості: "Я спав до цих пір", – Їй, Яка втілена в Учителеві, Їй, у Світосяйному Вигляді, повернутій обличчям до півдня, Їй – Велесу – цей уклін!

Тому, хто за допомогою благословенного знака робить учням очевидним Істинне Я, яке завжди сяє всередині кожного, Постійному в будь-яких мінливих станах дитинства, (зрілості й старості), пильнування (сну зі сновидіннями й без сновидінь) і так далі; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Душі, яка спантеличувана Оманою, бачить у станах пильнування чи сну зі сновидіннями Всесвіт в розмаїтті як причину і наслідок, як господаря і слугу, як вчителя й учня, як батька й сина, і так далі – Їй, Яка втілена у Вчителеві, Їй, в Світосяйному Вигляді, повернутій обличчям до півдня, Їй – Велесу – цей уклін!

Йому, чиє восьмикратне тіло є всім цим рухомим і нерухомим усесвітом, що проявляється як земля, вода, вогонь, повітря, простір, сонце, місяць, і душа, за яким Найвищий і Всепроникний, де не існує нікого, для тих, хто досліджує; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

Безмежність прояву Душі, таким чином, було пояснено в цьому славні, тому через слухання, розмірковування й осягнення цього славня та через його повторення учень досягає стану єдності з Душею та здійснює свою єдність зі Сварогом, тим самим стаючи самою суттю восьмикратного прояву.