РІДНОВІРРЯ : Велесова книга: Вчення про Праву, Яву і Наву

В
Богах зливаючись в єдину Правду...
або Вчення про Праву, Яву
і Наву

В кожного народу є своя рідна правда. Рідна Правда українців – у єдності
з Рідними Богами. Ця єдність підкріплена Божественним народженням і регулюється
Законами Прави. Знаючи ці Закони, українець не чинить зла українцю й Рідній
Землі, а всіляко намагається підтримати свого брата в усіх добрих намірах,
які будуть на користь нашій державі. Коли українець усвідомлює свою відповідальність
перед майбутнім, він дбає про своє добре ім'я і всіляко примножує свої
добрі справи, тим самим заохочуючи інших українців до спільного творення
блага для своєї землі.

Поняття Прави як універсального закону руху Всесвіту мали
ще трипільські землероби VI – ІІІ тисячоліть до н. ч. Мала його й орійська
цивілізація, що зародилась саме на нашій Праукраїнській землі, на берегах
Дніпра й Чорного моря. Саме вони й занесли свої Веди (Знання) в Індію й
Персію (Іран), так само ці знання поширились і в Грецію, й Рим, де в давні
часи було багато споріднених нам племен. В Ріґведі, найдавнішому святому
письмі оріїв, поняття Прави передається словом Rta – Рита, що означає космічний
закон, за яким невпорядкований хаос перетворюється в упорядкований космос
і забезпечує умови для існування Всесвіту, людини та її моралі. Як і ведійська
Рита, українська Права дає лад круговороту Всесвіту і встановлює обрядовий
лад на Землі. Вона визначає не тільки астрономічний (фізичний), але й звичаєвий,
моральний (тобто духовний) бік життя загалом. Закони Права відомі в усіх
арійських народів: індійська Рита, іранська Аса, давньогрецька Діка, яка
згодом перетворилась в Богиню справедливості і вже зображалася як жінка.
В Україні також існують залишки вчення про Праву, але вже у вигляді казок
про Правду і Кривду, яких так само уявляють жінками

В давніші часи поняття про Праву було ширшим: Права, Пращур, Прадід,
право, правда, правий, праведний, справедливий, правитель – все це
слова одного кореня. В давньоіндійській мові санскриті (яку сформували
прародичі українських аріїв близько ІІ тис. до н. ч.) також існує багато
похідних від слова Права. Вони допомагають нам зрозуміти деякі потаємні
значення наших Богознавчих слів і понять. Всі санскритські слова з коренем
прав-
так чи інакше пов'язані з вірознавчими поняттями:
prava –
той, хто витає в небі; prava – дмухання, дух; pravata
– легкий вітерець (той, що дмухає). Цікаво, що слово pravar(о)sa
означає дощ, і тепер для українця його значення прозоре й зрозуміле без
перекладу як "права роса", тобто роса, яку посилає Права (Бог з Неба).
У Велесовій Книзі дощ – Жива Вода, яка стікає до нас благом

Для тих, хто вже прочитав Велесову Книгу, не буде дивним і стародавня назва
нашої Віри "Православ'я", яка означає "Право+славити" і яку
розуміють як: "славити Рідних Правдивих Богів". Назву
православ'я
у нас так само відібрано, як і назву Русь. Поєднати ж православ'я
наших Пращурів з юдо-християнством не вдалось і за тисячу років. У давні
часи слово славлення вживали у значенні богослужіння (польською
мовою – набоженство). Богів не просили, їх тільки славили, підтримуючи
таким чином постійний зв'язок з космосом, і отримуючи в такий спосіб необхідні
духовні сили. Віддати належну шану рідній духовності – це є головною метою
славлення й означає єднання Богів, людей і духів померлих родичів. Про
це сказано: "Молімось Богам, щоб мали ми чисті душі і тіла наші,
і щоб мали ми життя з Праотцями нашими, в Богах зливаючись в єдину Правду
– так оце єсть ми, Дажбожі Внуки!" (1).

Дажбожий онук керується Законами Прави, Яви і Нави. Ці закони записані
нашими Праматерями на українських рушниках: дерево-квітка, що проростає
з вазона чи глиняного глечика, символізує триярусну світобудову. Найнижча
сфера – це коріння дерева. Саме воно є першоджерелом існування двох інших.
Це світ Предків Роду, покійних родичів, світ Нава. Однак, першопричиною
існування цього коріння є світ Права – Божественне бажання, дане згори,
тобто з верхньої сфери – крони дерева. В народі досі побутує приказка:
"Де
є коріння, там виросте й гілля". Давши життя корінню, Права тим
самим дає життя Яві – проявленому життю людей, тобто стовбуру дерева. Всі
три світи є взаємопов'язані свою єдністю. Нава – не просто підземний світ,
це світ духів, безтілесних образів наших родичів, який існує в нашій пам'яті.
Нава – є також сон, забуття, видимі під час сну образи, марення: "Се
видів сон у Наві"(19). Нави не боялися, але й не поспішали до неї.
Своє життя підтримували активною діяльністю. Про тих, хто розслабився,
казали: "багаті зніжили мечі свої, тому швидко підуть у Наву"
(22).

Той світ (Нава) може створювати духовну енергію для підтримки своїх нащадків,
якщо вони ще не втратили пам'ять Роду. Цей світ (Ява) – світ живих людей,
в якому поєднане природне (біологічне, успадковане від земних Предків)
і духовне (ідеальне, дане Богами). Проживши в проявленому просторі відведений
Богами час, душа повертається до свого першоджерела – через світ Нави до
Богів Прави. Про це знаємо з першої священної дошки Велесової Книги: "Права
бо є невідомо уложена Дажбогом, а по ній, як пряжа, тече Ява, і та соутворює
життя наше, і та, коли одійде, смерть є. Ява текуща, а творена в Праві.
Нава бо є по тій: до тої є Нава, і по тій є Нава, а в Праві ж є Яв"
(1).

З цього видно, що душа живе вічно, а тіло, старіючи, зношується. Тіло –
лише одяг душі. Тому Боги забирають старе зношене тіло і через певний час
дають душі нове вбрання. Віра в переселення душ, у вічність душі виховувала
безстрашність і впевненість у своїх силах: "Од Отця Ора походимо...
і той час від часу народжується серед нас, бо пов'язано це так до самої
смерті" (4-Г). Русич не боявся смерті, бо: "Права є з нами
і Нави не боїмося, бо Нава не має сили проти нас" (7-Д).

Душа померлого відправляється на Луки Сварожі, до Вирію-Раю, де її чекають
душі Пращурів, які відійшли туди раніше: "А там побачимо Пращурів
своїх і Матерів, які порядкують у Сварзі і там отари свої пасуть і віни
свої вінять і життя мають, як і наше. Там немає ні гунів, ні еллінів, тільки
Права княжити має. І та Права є істинна, як Нава є скинута, але Яві дана,
і пребуде віки вічні біля Святовита" (26).

Тут пояснимо головні поняття, виділені в тексті:

1. Сварґа – найвище Небо, житло Сварога і Його Луки, де знаходиться
Рай. Сварґа символізує найвищу святість, духовну силу, сконцентровану в
Божественній істині. Сварґа дослівно означає "небесний, рухаючий Небо".
В Ріґведі є поняття Сварґа-Марґа, що означає "шлях на Небо". Так називається
наш Чумацький шлях, або Молочна стежка, якою душі померлих прямують до
Лук Сварожих.

2. Віна-вінча. В Раю вони немов би продовжують своє земне
життя, займаючись улюбленими справами. Тому, як хлібороби, й вінять віни
– збирають щедрі врожаї жита та здійснюють жниварський обряд – сплітають
вінок із колосків, вносять у хату Дідуха-Снопа. Саме цей обряд символізує
єдність живих нащадків з померлими Предками, бо: "То Велес навчив
Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних,
і ставити Снопа до огнища, і чтити його, як Отця Божого" (8/2).

3. Нава скинута – душа, яка вже скинула тіло, тобто людина
померла. Яві дана – слід розуміти, що Боги Права дають тіла для
душ, які знову повертаються в Яву, тобто народжуються для земного життя.
Нава скидає тіло, Ява вдягає тіло.

4. Світовит – творчий дух Всесвіту, Божественне Світло, найвища
Святість. Світовит – одна з трьох постатей Великого Триглава – Святий дух,
що витає в повітрі (11-А, 11-Б). Тому Святовита (Світовида) вважають розпорядником
Прави і Яви, який вирішує долю духовних посланців на Землю: "Богові
Світовитові ми славу прорекли, бо цей Бог став Богом Правія і Явія, і йому
співаємо пісні, яко єсть він святий. І через нього ми побачили світ видимий
і буття Яви. І буде Він нас у Навії берегти, а тому хвалу співаємо"
(11-А). Якщо Нава – символ нічної темряви, то Ява – проявлене, вияскравлене
денним світлом життя людей. Вранці скачуть вісники у Небі, щоб "управити
золотий човен Сонця" (7-Ж).

Вчення про Праву, Яву і Наву є однією з основних світоглядно-богознавчих
засад нашої Рідної Віри. Саме єдністю цих трьох світів-вимірів пронизане
все обрядово-священне коло українця-рідновіра. При урочистому славлені
обов'язкове запалювання трьох свічок, що символізують три світи (Богам
– слава, Предкам – пам'ять, Живим – здоров'я). Під час славлення
у Священному Гаю – три жертви, дві з яких віддають до Святого Вогню: Богам
– мед (вічність), Предкам – свіжий духмяний хліб (духовність), а третя
роздається людям, як святе причастя – мед і хліб (хмільний напій, пироги,
інша їжа). Звідси й вислів "їжте на здоров'я". Загалом колективна їжа,
що споживається на братчині, символізує космічний лад, до якого одвічно
прагне людська душа. Жертовна їжа (поминальна) означає спілкування з Предками,
які в час цього бенкету переходять з минулого у теперішнє (з Нави в Яву),
яке з їхнього погляду є майбутнім (Правою). Тобто наша пам'ять і вдячність
покійним Пращурам допомагає їм досягти Прави. Таким чином, священна Братчина
поєднує всі три часи і три сфери буття: Праву, Наву і Яву. Цим підтримується
безкінечна спадкоємність Світу і Роду, його вічність і незнищенність